Темрява. Ніч. Місяць, мов каганець,
Никне, не сміє блиснуть у калюжі...
Братія молится: світу кінець.
Мертві сумують, бо їм не байдуже:
Зірка Полинь ось впаде раптом з неба,
І потече з крану ржава вода...
Якщо під сракою сковорода,
То вже ж молитися навіть не треба:
Глузду немає, коли бесеня
Край каганця, як скажене, регоче.
Вершник зіскоче с блідого коня,
Кожному грішнику плюнути в очі:
Добре лаштуйте у пеклі, пани,
Та розумійте: це тільки н а ч а л о
Муки: віднині усе власне сало
Ваше належить до сатани.
7—8.10.2019
Прозрiння
© Copyright: Один Пиит, 2019
Свидетельство о публикации №119100902229
Свидетельство о публикации №119100902229
Рецензии