Як страшно... руки зведені назад,
Перо тупЕ, бо врАзи підпиляли.
А, що ж повість недугий меценат:
"Ви, може, "колискову" замовляли?..
Пожертвую (оплачую - лиш "мед"),
Навіщо про лихе, що вже довкОла?,
З дружиною про це, ще й - тет а тет,
Бо правда вже "доходить", - зовсім квОла."
Пегас вже згнив, і в черепі змія.
Пантрує-виглядає згаслу Музу.
Прийде проститись, зойкне: "Ось і я"...
Та скрикне від смертельного укусу.
То ж дивний вірш - надбання давніх літ...
Бо крИтики вже вИшкребли всі чари.
Чи ж до душі перерваний політ?..
Зловтішно бенкетують яничари.
Плюються творчі душі без кінця,
Бо крИтики народжені для того,
Щоб ВІДКОПАТИ МЕРТВОГО митця,
Та ЗАКОПАТИ в землю ще ЖИВОГО.
Доля поета
© Copyright: Андрей Королёв 7, 2019
Свидетельство о публикации №119100609794
Свидетельство о публикации №119100609794
Рецензии