сон тичини
чорним сріблом відблиск хибний роздоріжжя в світлі перед
два чи три шляхи вздовж води
шлях праворуч шлях ліворуч
третій зпроста
з міста мостом
над пустельними шляхами
тільки вітер
й Бог із нами
два шляхи поперед води
шлях праворуч шлях ліворуч
биті ллють молочно-білі в чорнім досвіті
потоки
а на третім сам і стою
перед мостом чи за ним вже
вдосвіту й не розгадати
з нами Бог і Божа Мати
тиша
лише
круглить спину
очеретовій тичині вітерець
й комиш лопоче
тихо дише Україна
зачарована заспана
(але знаєм:) спить не знає
чи не спить, а все не знає
чого хоче
чорним сріблом
сном застиглим
світ так спить-бо
ніби спить з ним
й Бог-Отець
(прокинься, Отче!..)
Свидетельство о публикации №119100607125