Привіт друже. Як ся маєш?
Чи тепло тобі у цьому вимірі? Чи всього вистачає?
Я непокоюся, бо раптом твоє его почало все частіше мене дивувати. Прокидайся. Відчувай. Відчувай, бо треба щось робити. Досить часто ти вішаєш ярлички. Такі сині та рожеві, помаранчеві та зелені, сірі та фіолетові. Вони такі різнобарвні, і за цим цікаво спостерігати. Іноді. А інколи хочеться підійти та втелячити твою макітру чимось важким, бо скільки вже можна спати. Пора прокинутись. Прокидайся! Твоя свідомість й досі спить під розплющеним оком, що не розуміє, як це бачити картинку й не реагувати.
Чи доводилося тобі оцінювати, наскільки голосно та щиро плаче твоя матір, коли тобі погано? Крапка.
Сни свiдомостi
© Copyright: Наталья Уварова, 2019
Свидетельство о публикации №119100600615
Свидетельство о публикации №119100600615
Рецензии