Стою на тому ж місці,
Пам'ятаєш?
Де на чолі моїм залишив
Поцілунок...
П'янкий, неначе той зелений
Трунок.
І вже розриву не здолаєш, бо
Не кохаєш.
А на асфальті мокрім з листя
Візерунок,
І вітер гІлками колише
Навмання...
І стогне в голові свідоме
Визнання,
Що був то твій останній
Поцілунок.
===============================
Один є вихід із безвоході
Завжди --
Забути все і рушити у напрямок
Зворотній.
Щоб не стояти на краю
Безодні,
Піднявши голову, назустріч новому
Піти.
Стою на тому ж мiсцi...
© Copyright: Людмила Татур, 2019
Свидетельство о публикации №119100508375
Свидетельство о публикации №119100508375
Рецензии