М сяць зор...

        *** місяць і зорі ***

Сьогодні в ночі літала я !

       Чи то так зорі сяяли яскраво...

Чи то так солодко було мені...

                До місяця я
   піднімалася.

   Він друг, товариш мій.

                Мене, до себе кличе часто.

  І у коханні зізнається, у вісні.

                Йому я душу відкриваю, і розповісти можу все, все, все!

    І Він мене ніколи не осудить...

                Лиш міцно за руку візьме...

   І ніжно, ніжно поцілує...

   А поцілунок після сну, на вустах залишить, солодкий присмак меду.

              І місяць любить все мене....

                А я кохаю зорі...

Блакитне небо восени кохаю я....

           І пристрасно кохаю темну ніч!

      В ній завжди яскраво  палають зорі!

         Палає з ними і серце моє....

    І місяць мій, він завжди зімною поряд...

      Оберігає від висот страшних, широких безтрашних  польотів.

         Тихенько він буває плаче, коли туманність і ніхто його не бачить.

       А його жалію, неначе немовля своє рідненьке.

        І часто він мене питає, соромиться і темніють його боки.

                -  Чому не я?

               -   Чому ти любиш зорі?

        І що тут милий тобі скажеш....?

          У серця лиш свої закони....

        Буває так, що любимо одних, а
нас кохають інші......
 
   І що поробиш, серцю не на кажеш!

           Поглянь на мене, я теж тебе люблю,
         як друга вірного, що світить у ночі.

          Немов як день, стежинки прокладаєш.
 
             А зорі я кохаю серцем!

                То поклик мій душі!
Не вдієш тут нічого...

                Мені вже милий  час...

     Виходить сонце з-за гори...

             І ти не плач!

          Я буду знов чекати ночі.

     І будем знов літати ми!

Лиш тільки ти - І я...

             - І ніч...І зорі...

        І навіть у туманності прийду!

      Прийду обов'язково!

          Бо день, малює сонце!

           А ніч дарує мені крила!

          Ніщо того не варте на землі!

                Як ніч!

                Яка малює зорі!

               Коли лечу на небі я,

       Над зорями яскравими до тебе!!!
 
                ©Ольга Коваленко-Шелих