Він – недалеко жив… і пив,
Цей вус – у кухоль поринав,
Заводив друзів він – миттево,
Його, одне з місцевих «див»,
Будь-хто з тих «друзів» - особисто знав,
І поважала шантрапа місцева…
Він – недалеко жив… і пив,
Одначе, добре міру знав,
Ніхто не бачив «кобзаря» лежачим…
Він на весілля залюбки ходив –
Він грв на кобзі і пісні співав,
Які так люблять всі серця юначі…
Він – недалеко жив… і пив…
Ні, він і п’е, не «зав’язав»,
Помер вночі він, наче, на неділю,
Але Всевишній – теж його любив,
«Ні, це помилка!», - янголам сказав. –
«Нехай ще рік пограє на весіллях!»
От він і грає… Ну, і п’є, як пив…
Нехай погра!..
© Copyright: Петр Голубков, 2019
Свидетельство о публикации №119100502281
Свидетельство о публикации №119100502281
Рецензии