Навпроти хати батько посадив два дерева: абрикос та горіх
Абрикос, що батько посадив,
Стука у вікно з останніх сил;
Хоче Богу разом помолитись.
Я від світу стільки раз втікав,
Що частенько жити не встигав…
Головне, щоб знову не спізнитись.
Свічка догоріла на столі.
Кожен день останній на землі,
Коли більше нічого втрачати.
Що таке поет? Це, як сліпий,
Що шукає в Космосі сліди,
Тільки тим, що може відчувати.
Абрикос, що батько посадив,
В цьому році рясно так вродив,
Наче в гості кликав всіх до себе.
Поруч з ним горіх, що ледь росте,
І давно забувши про гостей,
Згадує про батька, що на небі.
07.09.2019р
Абрикос, що батько посадив...
© Copyright: Андреев Виктор, 2019
Свидетельство о публикации №119100404673
Свидетельство о публикации №119100404673
Рецензии