Чи в град падінь,в життєву чи грозу.
Я усміхнусь,схиляючись до болю.
Зітру з щоки невисохшу сльозу.
Сприйму як є...свою я долю.
Та в тиші...я почую шелест трав.
Які стомившись нині ще не гинуть.
Які в ночі,відверто я кохав.
Коханям що із серця в серце,-линуть.
Чи дощ мине,чи сонечко зійде.
В звертанні часу зостаюсь з тобою.
І запитаю:-Хто ж тепер знайде?
Оте кохання,що забрав з собою?
(Понкратова.О.В.)
Кохання
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119100401397
Свидетельство о публикации №119100401397
Рецензии