Ось колонада спогляда свої віки
А сонце вранішнє їй одіва корону
Від давніх літ і певно що до скону
Стоїть цей бельведер, і не втямки
Йому у чому магія колон
Які притягують історію до себе
Та певно , ми приходим, це нам треба
Величчю і красі віддать поклон
Закохані тут вимовлять зізнання
А море забере усі страждання
За горизонт летять чиїсь надії
Величчя й спокій кожен тут відчує
Хто вірить в чудо й хвилі моря чує
І певно збудуться не тільки наші мрії
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2019
Свидетельство о публикации №119100307618
Свидетельство о публикации №119100307618
Рецензии