На всю катушку...

     "Но так тоскою перехватит дух,
      такой повеет волей неминучей,
      что вот перекрещусь - на всякий случай -
      и сквозь калитку медленно пройду..."
         Людмила Парщикова



        Растает никудышний день
        Лишь потому, что он не прожит,
        Лишь потому, что тьма ворожит
        И на плетень наводит тень...

        И всё звучит тоской в уме
        Вальс грустный...Си минор Шопена...
        Вспухает негатива пена,
        Пробраться в душу мне сумев...

        А, если каждый миг ценить,
        Вплетая Осень золотую,
        То Небеса - переколдуют,
        Вернут спасительную нить...

        Мгновенья - радугой плеснут,
        Раскрашивая в пух и перья
        Всю осторожность недоверья...
        И дни - тихонько прикорнут,

        Устало поискав подушку -
        Ведь прожиты...на всю катушку!


http://www.youtube.com/watch?v=V0XcmzLHc1M - вальс Си минор Фредерика Шопена


              Переклад українською - Світлани Груздєвої



Розтане нікудишній день
Тому, що він лише в малюнку,
Тому, що ця імла-чаклунка
Від нас не бачила натхнень.

Начинить і думки, і сни,
Сумним, як «Сі-мінор» Шопена…
І пухне негатива піна:
Прокралась в душу восени…

Якщо ж цінити кожну мить,
Вплітати в Осінь іскру божу,
То ж Небеса переворожать,
Повернуть Аріадни нить...

Веселкою плеснеться мить:
Розмалювати в пух та пір'я
Усю сторожкість недовір'я…
Дні загасають вже німі,

Шукаючи в пітьмі подушку -
Прожиті бо… на всю котушку!