Коли настрій я мирний маю,
Карасі шкварчать до вечері,
То тихенько так йду, прочиняю
Я із кухні на двір двері.
Я задуху знести не в змозі
Зайде свіжість осіння, знаю
Зайде й він - ось уже в порозі
Та я добра, не помічаю.
Це не протяг, не морок ночі
Ніс вологий протис в шпарину
Мружить ласо ласкаві очі
Темно-карого в тон бурштину:
"Добрий вечір вам в вашій хаті
Я зайду, бо один сумую
Й лапи сунуться волохаті
(Та я в клопотах і не чую)...
Кавалер, в коробку з під туфлів,
Дарував мене юній панні
І я жив під столом, на кухні
І ба, навіть, купався в ванні
А тепер вже під стол не влізу
І рости ще, напевно, буду
Тож зібрали мені валізу
На заслання, на двір, у буду.
Що ж, пропхаюся помаленьку,
Господиня мене не лає…
Може вкраду якусь пєчєньку
Вона добра - не помічає".
Тоф
© Copyright: Наталия Редько 2, 2019
Свидетельство о публикации №119100201507
Свидетельство о публикации №119100201507
Рецензии