Стоять верби над водою кучеряві,
І місяць показав вже свій ріжок.
В воді відбились зорі золотаві,
І безліч тут протоптаних стежок.
Сидять в саду закоханії пари,
І обійнялися,мов голуби вони.
Їм світять вже давно нічні стожари,
І пісня долинає з далини.
Пахнуть трави скошені у полі,
І аромат дурману роздають,
Хоч іноді стаємо на роздоллі,
Й думки часто спокою не дають.
Вітер-легінець все повіває,
Мов пеленою обіймає так злегка.
Дарунку долі з нас ніхто не знає,
Й життєва стежка не у всіх легка.
21.09.2019 р.
Вечiр
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119100108943
Свидетельство о публикации №119100108943
Рецензии