Дивися... Маргарита Метелецкая

            http://www.stihi.ru/2019/09/30/5753   

А вот и октябрь в пожелтевшем плаще
Из туч поседевших шлёт весть о дожде…
Не буду смотреть на угрозы погоды,
А зонтик возьму… и айда на Природу…

Но маху дала я… не радует взор
Поникший под Небом насупленным двор…
И вот уже с веток дождинки слетают –
Кап-кап… они словно минутки считают         

Судьбы, у которой сверх меры всего –
И счастья, и горя… С листа моего,
Чем жизнь одарила, и льётся всё это -
Раскаянья слёзы, любовь без ответа…

На сердце остались  зарубки от боли.
И всё-таки слава Творцу, Божьей воле!..

Оригинал

    Дивися! Вже жовтень у жовтім плащі
    Шле з хмар посивілих занудні дощі...
    Та я не зважаю на мрячну погоду -
    Беру парасолю...Іду на Природу...

    Яка необачність! Не радує зір
    Принишклий під Небом насупленим двір...
    З гілок обважнілих злітають краплинки -
    Кап-кап...Наче лічать скрадливі хвилинки

    Життя, у якому усього надмір -
    І щастя, і горя...І ллю на папір
    Дарунки щасливі...І миті незрячі...
    Свідомі роки...Навіть сльози гарячі

    Мого каяття - всі відбитки серцеві...
    А надто - всю славу за долю - Творцеві!

Аватар со странички Маргариты Метелецкой.