Дивися... Пер. В. Агаповой
Із сивого неба нудні ллє дощі...
Та я не зважаю на мрячну погоду -
Беру парасолю...Іду на Природу...
Яка необачність! Не радує зір
Принишклий та сірий насуплений двір...
З гілок обважнілих злітають краплинки -
Кап-кап...Наче лічать скрадливі хвилинки
Життя, у якому усього надмір -
І щастя, і горя... Біжать на папір
Дарунки щасливі...І миті незрячі...
Свідомі роки...Навіть сльози гарячі
Мого каяття - всі відбитки серцеві...
А надто - вся слава за долю - Творцеві!
Перевод - Валентины Агаповой
http://www.stihi.ru/2019/10/01/2722
А вот и октябрь в пожелтевшем плаще
Из туч поседевших шлёт весть о дожде…
Не буду смотреть на угрозы погоды,
А зонтик возьму… и айда на Природу…
Но маху дала я… не радует взор
Поникший под Небом насупленным двор…
И вот уже с веток дождинки слетают –
Кап-кап… они словно минутки считают
Судьбы, у которой сверх меры всего –
И счастья, и горя… С листа моего,
Чем жизнь одарила, и льётся всё это -
Раскаянья слёзы, любовь без ответа…
На сердце остались зарубки от боли.
И всё-таки слава Творцу, Божьей воле!..
Перевод - Кариатиды Сны
http://stihi.ru/2019/10/06/8475
Смотри! Уже жовтень в желтом плаще
Шлет с туч поседевших нудность дождей ...
Но я, несмотря на туман-непогоду,
Беру с собой зонтик ... Иду на Природу ...
Какая оплошность! Не радует взор
Притихший под Небом нахмуренным двор ...
С тяжёлых ветвей дождинки слетают -
Кап-кап ... Будто кто-то минутки считает
У жизни, в которой есть место всему -
И счастью, и горю... В стихи перелью
Я счастья дары... И слепые удачи...
Известные годы... И слёзы горячие
Раскаяний - все отпечатки на сердце...
Спасибо Творцу за судьбы совершенство !
Поетичний відгук - Соловей Заочник
Жовтневий світанок бурмоситься як...
І світла все меншає, наче надвечір,
щільніше закутую мерзнучі плечі,
а вітер – відверто-прозорий на смак...
Все більш сутеніє – і ось тобі дощ!
Не злива уже – а марудний, повільний,
та по парасолі стукоче доцільно –
йому недостатньо газонів та площ.
Вилизує кожну хмизину, листок,
вмиває до блиску яскравого квіти,
а вітер обтрушує свіжоумитих
і студить сміливих до сліз і кісток.
Сховалося все, що з крилами, без них,
поділися десь голуби і комахи,
з дерев облітають обірвані лахи –
політ осоружних, тепер вже німих.
Ступаю між світла кленових долонь,
що жебрають ще хоч краплину уваги,
натомість обіцяні крихти наснаги...
А дощ відбиває поклони чолом...
Свидетельство о публикации №119093005753
Життя, у якому усього надмір -
І щастя, і горя..
замечательно, Маргарита))
Хелена Фисои 30.10.2019 13:47 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 30.10.2019 13:52 Заявить о нарушении