Вечернее солнце

"Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви." (Ліна Василівна Костенко)


         Перевод (Николай Чельтер)
В закате солнце, кланяюсь за день!
Вечернее, спасибо за усталость!
За тех лесов с просветами Эдем
И васильки, во ржи что затерялись!

За твой рассвет и твой зенит,
За то, что зеленью звенит!
За дар твой мне-загара медь
И что успело отзвенеть!

За небо и за детский смех,
За этот мир, что не нарушен,
Благодарю тебя за всех,
Неосквернивших свою душу!

За вдохновений дуновень,
За мир и кровь,что не пролита!
Благодарю тебя за день!
За это слово, как молитву!


P.S. На снимке Лина Костенко в молодости. 1948 год (г.р. 1930)