Проповiдь

Коли  прихОджу  в  дім  Господній,
ЗавждИ  очікує  душа,
Що  скаже  їй  Господь   сьогодні,
В  молИтвах, псАлмах, чи  віршАх.

Але  найбільш  всього  чекаю,
Я  гарну  проповідь, яка
Мене  і  тішить, і  навчає,
І  викриває  у  гріхах.

А  проповідь, то  центр  служіння,
Вінець  церковного  життя,
Вона  пробуджує  сумління,
Й  веде  людей  до  каяття.

Так  закликає  всіх   пропащих,
прийти  до  Бога, а  вже  нас,
хто  вірує, ставати  краще
схиляє  Словом  повсякчас.

То  вдосконалення  задачу
рішає  проповідь, або  ж,
Складне  нам  місце  розтлумачить,
Що  звОлів  там,  сказати  Бог.

Або, ось  бачить  проповідник,
У  Церкві  дехто  заблукав,
Чи  поступає  хтось  не  гідно,
То  викривати  грішних  став.

Коли  ж  ця  проповідь  лунає,
То  ти  звисОка  не  гадай –
Кого ж  це  пастор  викриває? -
Вона  про  тебе  брате, знай.

Щоб  в  Церкві  проповідь  звучала,
Потрібні  троє, це  зазнач -
Бог, проповідник і  звичайно,
Повчання  прагнучий  слухач.

Бог  бачить  в  Церкві  всі  проблеми,
Людських  сердець  читає  суть,
Підкаже  проповіді  тему,
І  в  Дусі  пробуває  тут.

А  проповідувати  може,
Лише  народжений  згорИ,
Той, хто  отримав  поклик  Божий,
І  необхідні  з  ним  дари.

Але  повинен  керуватись
Лише  ЄвАнгелію  він,
А  сам, у  тІні  залишатись,
Щоб  не  пожати  Божий  гнів.

Та  все  ж  для  проповіді, звісно
слухач - це  постать   головна,
Але  наш  стан  духовний  різний,
ТомУ  й  торкається  вона

по - різному, та  ті  щасливі,
Що  згідно  неї  і  живуть,
Недосконалі  ж   і  хитливі,
Нехай  духовно  ще  ростуть.
***
Іду  до  Церкви, день  недільний,
І  твердо  вірю, ще  на  крок,
Мене  наблизить  до  спасіння,
НовОю  проповіддю  Бог.


Рибаков  Віктор м. Луцьк