Моє рідне село,
лісосмуги, дороги,
в мою душу лягло
мов дарунок від Бога.
На свята білі хати
і побілений мур,
де жили мама й тато,
ти, мій друже, - повір.
Там пройшло все дитинство,
там я юність стрічав,
і життя мов барвисте,
де кохання зазнав.
Пролетіли роки,
те село не впізнати,
пересохли ставки
де було їх багато.
Хто не жив у селі,
той житя те не знає,
той орішки в ріллі
навесні не шукає.
Я все те пережив,
вам того не бажаю,
де країну любив,
а що даліі, не знаю.
Укр. Мов дарунок в1д Бога
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119092703195
Свидетельство о публикации №119092703195
Рецензии