Дорослий дитсадочок

Я ніби повен оптимізму
І ніби вірю у добро.
Та, дивлячись на світ крізь призму,
Я бачу розпач, смуток, зло!

Бачу дорослий «дитсадочок»,
Напівдозрілих «діточок».
Країну, мов для гри куточок,
Та повен «сміття» «квітничок».

Усі повадки від малечі
В доросле ми взяли життя,
Все негативне теж, до речі,
Перенесли в своє буття!

Візьміть, скажім, Верховну Раду, –
Крикливі «дітки» там сидять,
Побитися вони в ній раді,
Щоб поділити та віднять!

Відняти долю у країни
Та поділити все і всіх.
Лише «спустошені руїни»
В «садочку» будуть після їх.

Ще люблять в кнопочки погратись,
Вміють красиво підбрехать,
Люблять з найменших познущатись  –
Шматок «пісочниці» віджать.

Ну а «малеча», звісно, плаче,
Реве та «соску» свою «ссе».
А хто вже плакати не хоче,
 Той тільки лиш в собі сопе.

Є ще й такі, що люблять зброю,
Піф-паф, ой-ой та тра-та-та,
Ці «дітки» в захваті від бою,
Їх навіть біль не відверта.

Така ось «маслом» є «картина»,
Така «дитяча» мішура…
Щоб стала зрілою людина,
Всім нам «достигнути» пора!!!