Дождь из жемчуга...

Ты не плачь, дождь из жемчуга нежности
Тебя в сказочный мир уведет,
Твоя осень совсем не безбрежная,
И весна вновь в душе запоёт.

Ну и что, что твой дождь одиночества
Брызги грусти давно разбросал?
Улыбнись, разве сердцу не хочется,
Чтоб огонь вновь в тебе бушевал?

Нанизать надо капли на ниточку,
Ожерельем украсить окно.
А туман пусть плетет паутиночки,
Твое сердце смягчилось давно.

Ночь сукно темно-синее выткала,
Освещать мир доверив луне.
Дождь из жемчуга
Платины нитками Ночь украсил
И спит в тишине...

Ты не плачь, дождь из жемчуга нежности
Тебя в сказочный мир уведет,
Твоя осень совсем не безбрежная,
И наутро душа запоёт.

*
ДОЩ З ПЕРЛІВ...
(вільниий переклад П.Голубкова)

Ти не плач, дощ з перлиночок ніжності
В; світ казковий тебе поведе,
Твоя осінь - далека від сніжності,
Знову пісню весна заведе.

Ну і що:; дощ самотнй клопочется,
Бризки смутку навкруг розкидав?
Посміхнись, хіба серцю не хочеться,
Щоб вогонь знову завирував?

То ж нанизуй краплинки на ниточку,
І прикрась цим намистом вікно.
Хай туман там плете павутиннячко,
Вже; пом'якшало серце давно.

Темно-синю; вже сукню; ніч виткала,
Місяць світить світам; з вишини.
Дощ з перлинок вже з платини нитками
Ніч прикрасив і спить у багні...

Ти не плач, дощ з перлиночок ніжності
В; світ казковий тебе поведе,
Твоя осінь - далека від сніжності,
Пісню; вранці душа; заведе.

------------ -------- ------------------