колискова прорвемось

Колискову для осені - хутко
вечорами наспівує млість,
загустіють тумани і хутро,
місяць-ясень висвітлює вість
про шпаринки, де струменем - холод,
про листву, що зів`яне, впаде...
І кружляє без спину по колу
рік -
і вік
тихо-нишком краде,
на обжинках втамовує спрагу
по торішним слідам за поріг,
і, втрачаючи рівновагу,
спокушали на щастя і гріх,
та прощення шукали, і миті
потаємних бажань і думок,
зігріваючи, можуть спалити
пір`я мрійників...доля і Бог -
на сторожі -
послів посилає:
он гиллячка дрижить, клірик-птах
наостанок пісні витинає
і тамує печаль свій і страх
перед тим, як злетіти у вирій -
вдвох, родиною -
геть, в чужину,
зимувати
до щастя і миру,
до весни, що закінчить війну

***

...серпневий клапоть пада на траву
туманами, що поїдають зелень...
Листок календаря останній обірву
де лист жовтіє і дорогу стелить
до зимних днів, як правило - сумних,
що сивіють за датами народжень.

Найменші із майбутніх лих -
серпеневі подарунки - дні негожі,
тому що осінь вже чатує - стереже
і тягне в дім провізію на зиму:
городину, дозрілу надто вже,
насичену теплом, дощами, стиглу.

Та не сумуй!
Ще будуть дні ясні,
ще майорить, квітує в межах літо,
і радісні народяться пісні
під стягом
" Прорвемось!" і "Dolce vita."