Зеленіє поле, а за полем річка,
а там на вершині, сірий обеліск,
тягнеться та річка, ніби синя стрічка
а з вершини видно, брід неначе міст.
Ми до обеліска, приносили квіти,
сріблястий безсмертник, сині васильки,
на той час були ми, ще маленькі діти,
шкода, пролетіли так швидко роки.
Там на тій вершині, Далекого Степу
лежить із Росії вірний захисник,
для нашого щастя, нашої безпеки
залишився з зіркою, сірий обеліск.
Укр. На вершин1 Далекого Степу
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119092502972
Свидетельство о публикации №119092502972
Рецензии