О благодарности

Перевод стихов Лины Костенко

Вечернее солнце, спасибо за день!
Спасибо, солнце, за мою усталость,
За тех лесов просвеченный Эдем,
За васильки, что в поле повстречались,
За твой рассвет, ещё за твой зенит,
За обгорелые мои зениты,
За то, что завтра хочет зеленеть
И что вчера успело отзвенеть.
За небо в небе и за детский смех,
За то, что я должна, могу и совершила,
Вечернее солнце, спасибо за всех,
Которые души своей не осквернили.
За то, что завтра вдохновенья ждёт,
Что где-то в мире крови не пролито,
Спасибо за день, завтра что придёт,
И за потребность слова, как молитвы!

Ліна Костенко
 Вечірнє сонце

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому,
За тих лісів просвітлений Едем
І за волошку в житі золотому,
За твій світанок і за твій зеніт,
І за мої обпечені зеніти,
За те, що завтра хоче зеленіть,
За те, що вчора встигло віддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх,
За те, що можу, і за те,що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
Котрі нічим не осквернили душу.
За те,що завтра жде своїх натхнень,
Що десь у світі кров ще не пролито,
Вечірнє сонце, дякую за день,
За цю потребу слова, як молитви!