Ця осiнь

Ця осiнь...
Вера Бондаренко-Михайлова
Ще осінь  не лякає нас дощами
І  вже зхололі роси не збентежать,
А сум осінній   ген за журавлями
Втече від нас, бо так йому належить.

Ще нас купає сонце вересневе,
Безжурність кличе бабиного літа,
А десь  злітає листячко червлене,
Але ще це не надто вже й помітно...

Бо дивний  дощик воскресив  травицю:
Вона нам посміхається  зелена.
І музика звучить… Вночі не спиться.
Боюсь,що осінь промайне повз мене...

Ладомир Михайлов


Чудова наша осінь, вона подібна літу,
Де нас купало сонце, де пестили нас квіти...
Ось сум спадає з неба холодними дощами.
Бабине кличе літо зеленими стежками.
Птахи вже відлітають. За ними з вітром листя...
Калина пригортає забарвлене намисто.

Перевод с украинского Светланы Груздевой:
 
Чудесна наша осень: она подобна лету,
Где нас купало солнце, лелеяли рассветы.
Лишь грусть слетает с неба короткими дождями,
Но бабье лето тешит нас теплыми деньками…
Пусть птицы отлетают, за ними с ветром листья,
Калина прижимает к себе своё монисто.


Віра Бондаренко-Михайлова


Верба там задивилась у дзеркало ріки,
А вітер їй куйовдить плакучії гілки.
Он сонях запізнілий до сонця потягнувсь,
А клен до горобини гілками пригорнувсь.
Там горличка на груші екзамени прийма
І пахне полинами, бо гіркнуть не дарма.

Перевод с украинского Светланы Груздевой:

Где верба засмотрелась в зеркальный свод реки,
А ветер ей лохматит исплаканные ветки,
Подсолнух запоздалый глядит из-под руки,
И клён рябине ставит на ягодах отметки…
Там горлица на груше экзамен принимает.
Полынью пахнет горько и терпко…словно в мае.