Пiщинки падали на дно

Піщинки падали на дно
Годинника пісочного,
Й, незримо,  за життя  вікном,
Дні змінювались нОчами...

Роки збігали, мов пісок,
Назад не повертаючи...
Кружляв лиш спогадів танок,
Ледь  пам`яті торкаючись.

Підштовхуючи  часу плин,
Встелялось  дно  піщинами...
І так, складаючись з хвилин,
Пройшло життя  нестримано ...

...
А далі що? Невже кінець?
Піщинок біг спиняється...
Та ні!  Видніє промінець - 
В нім вічність відбивається ...
~ДЛВ~





 


Рецензии
Так! Згідний з кожним рядком .
Зворушливо !

Богдан Ялуд   10.12.2021 00:34     Заявить о нарушении