Ти кажеш, що живеш красиво!
А я не можу жити так,
Коли побачу старців сивих,
Де кожен другий з них жебрак.
Коли стоїть чиясь матуся
З болючим відчаєм в очах,
Пройти не зможу, зупинюся,
Подам,що маю, зазвичай.
Вони створили цю країну.
Тепер вбиває їх вона.
Живемо, наче на руїні
В безодню кинутого дна.
На милосердя вийшла квота.
Терпіння вийшло за межу.
З церквів сповзає позолота,
Так дуже схожа на іржу.
Прокляття більше, ніж поклонів,
Тим, що в землі сирій лежать.
І тільки у Христа з ікони
Замість сльози не кров, а жах.
Магнатам все одно – бо звикли,
Що, мов Іуд, їх впізнають.
Стигмати мітять шлях до пекла,
Хто при житті живе в раю.
Та важко йти старенькій жінці.
Все тіло згорблене трясе.
Як хліб христовий, у хустинці
Зі смітника шматок несе.
15. 09. 2019р
Ти кажеш, що живеш красиво...
© Copyright: Андреев Виктор, 2019
Свидетельство о публикации №119092305680
Свидетельство о публикации №119092305680
Рецензии