Колись у неї очі були сині,
а потім ніби небо - голубі,
жила вона одна в своїй родині,
а я був не один в своїй сімї.
Жила вона в безпечному достатку,
одна єдина у своїх батьків,
а її очі залишилися як згадка
які я пам"ятаю до цих днів.
Я скільки басив у житті очей
і голубих і синіх і зелених,
лише вони були в інших людей
але ні в кого не було таких як в неї.
Вони і зараз віддають теплом,
небесні очі звечора і зранку,
а я скучаю за своїм селом
та за очима, що за полустанком.
Укр. Там за полустанком
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119092302479
Свидетельство о публикации №119092302479
Рецензии