За що ви судите мене?
За що ці зверхність, глузд, насмішки?
Дарма я вірив - час мине,
Ви зрозумієте, хоч трішки...
В усі часи, в усі світи -
Я впевнений, що кожен знає:
Не можна долю обійти,
Людей безгрішних не буває.
У вас є також помилки,
Та ви, мабуть, - комусь в угоду,
Мої поносите гріхи,
Усе своє - іде, як в воду...
Так сталося, так є - і все!
Нічого вже не повернути,
Життя нас далі понесе,
Питання в тім: - Хто хоче чути
Того, на іншій стороні?
Попри обіди, жаль і плітки...
Мабуть, що зараз - лиш мені,
Мені потрібні мої дітки...
23.09.2019
обращение
© Copyright: Александр Корицкий, 2019
Свидетельство о публикации №119092302029
Свидетельство о публикации №119092302029
Рецензии
