Людмила Юферова. Повсюду печаль во дворах...

Автор: Людмила ЮФЕРОВА
                Перевела Инесса СОКОЛОВА

Повсюду печаль во дворах, потому что забыты…

И в этом селе уж давно не кукуют кукушки,
И звезды не знают дорожку до сгорбленных ив.
Не часто и солнце бывает в окошках уснувших,
И месяц об травы не точит свой серп, но красив.

А я тут живу робинзоном, пронизана болью.
Оконце мое – сирота – утирает слезу…
Здесь мысли и память моя прочно связаны с полем,
А будущее умерло, смыло ливнем в грозу.

Я в этом селе наслаждаюсь, как музыкой, тишью!
Здесь море любви вижу в маках пурпурных в садах!
При взгляде на розу мечта также нежно колышет,
И пахнет Ранетом так сладко, когда он в руках…

В одежке простой, сапогах, у соседушки взятых,
Я землю копаю, мозоли уже на руках…
Копаю и плачу. Кляну демократов богатых,
С ума не сойти бы. Устала и тяжесть в плечах.

Повсюду печаль во дворах, потому что забыты.
На улице стонет высокий лохматый бурьян...
Как лошади, клёны бредут вдоль дороги разбитой,
Пьянённые ветром, и дела им нет до селян.
-

Оригинал

http://www.stihi.ru/2011/10/12/9670

Тут тільки печаль загляда у дворища забуті…

У цьому селі вже давно не кували зозулі,
І зорі згубили доріжку до згорблених верб.
Лиш іноді сонце оближе віконця поснулі,
І місяць об трави наточить свій вигнутий серп.

А я тут живу – робінзоню із предками й болем,
Моє одиноке віконце втирає сльозу...
Тут думка межує з яскравою пам’яттю й полем,
Майбутнє вже вмерло й стекло ручаями в грозу.

В оцьому селі – фантастичні мелодії тиші!
Тут стільки любові засіяли маки в садках!
Ще й досі троянду збентежена мрія колише,
І солодко пахнуть ранети у мене в руках...

У плюшці, в чоботях, із хати сусідської взятих,
Копаю город... Як печуть мозолі на руці...
Працюю і плачу. Кляну демократів багатих,
Щоб вижити і не здуріти на острові цім.

Тут тільки печаль загляда у дворища забуті,
На вулиці стогне високий патлатий бур’ян...
І клени, мов коні, селом побрели неприпнуті,
Сп’янілі від вітру і вільні від часу й селян...

12.10.2011