Дива... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2019/09/17/2985

Уж сентября остаток дней…
Тебе пишу – самой на диво,
Не ночь ли чудо породила,
Как ту жемчужинку на дне…

Словам, что дарят Небеса,
Ищу нежнейшую оправу…
Стихи… Они Тебе по нраву ль?
Как вникнуть в эти чудеса?

А главное, пишу зачем?
Тебе, как шалости цветисты,
Хотя б они и трижды чисты,
Стихи… Не нужные совсем?

Сентябрь знойный, охолонь,
И не тревожь сердечка струны,
Пьянящие  не пой мне руны,
Ведь свадебный не сбылся конь…

Колечко катится в пески,
И осень инеем – на косы…
Стихов любовных перекосы
Лишь сказочностью мне близки…

И всё ж мечта пока что тлеет…
Надеждой дурень богатеет…

 Оригинал   

     Минають вересневі дні...
     Тобі пишу з якогось дива,
     Що ніч безтямно породила,
     Як з мушлі на морському дні...

     Шукаю праведні слова
    І найніжнішої оздоби,
     Аби Тобі лиш до вподоби -
    Такі дива...Такі дива...

     А найдивніше - в чому сенс?
     Тобі, як пустощі барвисті,
     Хоча б вони і тричі чисті,
     Без перебільшень ні на пенс?

     Спекотний вересню, покинь,
     Торкать мої сердечні струни,
     П'янкий пропонувати трунок,
     Бо не ірже весільний кінь,

     Обручка котиться в піски,
     Де кваплять паморозь на коси...
     Любовних віршів - цілі стоси,
     Та не збуваються казки...

     Все ж мрія ледве животіє -
    Думками дурень багатіє...

На фото Маргарита Метелецкая.