Ріка в латаття одягнулась
і вербам коси заплела.
Назад вона не озирнулась,
а зачарована пливла.
Спокійно восени над плесом,
бриз добрі думи навіва
і легко на душі...чудесно,
вона неначе спочива.
Млинок старий,місток знайомий,
вода каміння омива,
чудового дитинства спомин
у спогадах знов ожива.
А водопад,хоч невеличкий,
та кришталем чарує зір
а на пожухлій вмить травичці
осінній видно лік вже днів.
Йде осінь тихою ходою
неначе панна неземна,
обходить всі свої покої
і пригощає келихом вина
Восени над плесом
© Copyright: Левиа, 2019
Свидетельство о публикации №119091908240
Свидетельство о публикации №119091908240
Рецензии