Душі чужої музику не чують,
Й ніколи не почують,як звучить.
Хіба що лиш здогадками мудрують,
Не знаючи,як та душа болить.
Струни душі дзвенять та ще й голосять,
Хоч туго ж бо натягнуті вони.
Вони лиш болю не причиняти просять…
Це дзвін окремо кожної струни.
Душа…Яка ж бо це скарбниця…
Кохання в ній,і музика,і біль.
Вона,немов глибокая криниця…
На рану щоб не сипали їй сіль.
Душа мовчить,і плаче,і співає,
Страждає і радіє водночас.
І музику кохання вона грає,
Й стиха від болю…Й так не один раз.
14.09.2019 р.
Музика душi чужоi
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119091900678
Свидетельство о публикации №119091900678
Рецензии