ДВОЕ
Зриває вітер померле листя,
Жбурляє ним по закутках.
І горобина в гіркім намисті
Наводить сумно осінній страх.
А навкруги вже гола пустка,
Каприза-дощ зітха в кущах.
Іі весільна яскрава хустка
Стоіть, мов привид, в його очах.
Той берег щастя ще й досі квітне,
В житті минулім все вирина.
Похмуре небо стає блакитним,
Коли до нього спішить вона.
Та все це пам*ять - ціпка й зрадлива,
Іі не буде! Бо вже нема!
Надривно плаче осіння злива,
Завмерло серце, душа німа.
© Copyright: Инна Аверина 3, 2019
Свидетельство о публикации №119091802158
Свидетельство о публикации №119091802158
Рецензии