Зiрка

  Зірка

  Вечоріло. Сутінки нависали над будинками, ковзали між деревами, огортали все довкола ледь помітним смутком.
   Вона вийшла, коли вже зовсім стемніло. Вона завжди виходила о такій порі подивитися на небо. Бо там, високо-високо, де сяють зорі, щось невідоме було і загадкове, щось таке близьке і водночас далеке. Щось таке, чого Вона не могла повністю збагнути. Воно манило Її і кликало. І Вона йшла. Йшла за невідомим.
   Піднявши очі догори, деякий час пильно вдивлялася, ковзаючи поглядом від одніє зірки до іншої. Потім погляд зупинився, завмер, ніби роздумуючи. У ньому зявилося запитання, здивування і ще щось - щось тремтливе і збентежене.
   Раптом Вона вигукнула:
   - Там зявилася ще одна Зірка!
   - На небі багато зірок.
   - Але її не було раніше!
   - Ти просто не помічала.
   - Ні. Її не було. Вона велика і дуже яскрава. Найбільша!
   Ціє ночі Їй наснилася Зірка. Вона була на небі одна, і не було інших зірок.
   Дуже повільно минав день. і Їй здалося, що він навмисне не хоче відпускати Ї, що день знає щось таке, чого не знає Вона... Але вечір таки прийшов, бо не може бути по-іншому.
   З надією невідомо на що, з якимось незрозумілим острахом підняла очі. Зірка була. Вона сяяла. І здавалася ще більшою і яскравішою серед усіх інших зірок. Вона була все на тому ж місці. ...але сон...чому Їй наснився такий сон? Чому там на небі Вона була зовсім одна і не було інших зірок?.. А очі все вдивлялися. А серце чомусь щеміло и хотіло зрозуміть... і... зрозуміло... Так гарна, така яскрава, серед усіх зірок була і справді одна.. самотня. І коли придивитися уважніше, можна було це помітити.
   - Скажи, хто Ти? Звідки Ти? Хто привів Тебе туди і залишив?
   Зірка мовчала.
   - Чому Ти така самотня? Ти ж така гарна! Поговори зі мною...
   Мовчання дихало і стогнало.
   А Зірка сяяла...Іноді Вона здригалася і тремтіла, ніби боялася чогось. Іноді блідла, ставала тьмянішою. Мабудь, у такі хвилини Їй було дуже холодно...
   А голос благав і, долітаючи до неба, ставав тихим, ледь чутним, а може, й зовсім німим... Зірка сяяла і тремтіла... Можливо, Вона теж говорила. Можливо, звала когось. А може, навіть і плакала... Але Вона була так далеко, що §§ ніхто не чув...