Мов на крилах неслась по землі,
Та здавалось – землі не торкалась.
Неслась на кохання крилі.
Не знала,що так закохалась.
Струменіло кохання з очей,
На вустах його ім’я спинилось.
Недоспаних безліч ночей…
Так кохання в душі зародилось.
Голос в розмові бринить,
Подих так часто тамує.
Кохання насправді не спить,
А доля сюрпризи готує.
Як втримати ці почуття?
Як в собі це таїти і нести?
Бракне слів описать відчуття,
Та намисто із них треба сплести.
13.09.2019 р.
Неслась
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119091700510
Свидетельство о публикации №119091700510
Рецензии