Чудо... Маргарита Метелецкая

Дива...
Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2019/09/17/2985
---------------------------------------

    Минають вересневі дні...
    Тобі пишу з якогось дива,
    Що ніч безтямно породила,
    Як з мушлі на морському дні...

    Шукаю праведні слова
    І найніжнішої оздоби,
    Аби Тобі лиш до вподоби -
    Такі дива...Такі дива...

    А найдивніше - в чому сенс?
    Тобі, як пустощі барвисті,
    Хоча б вони і тричі чисті,
    Без перебільшень ні на пенс?

    Спекотний вересню, покинь,
    Торкать мої сердечні струни,
    П'янкий пропонувати трунок,
    Бо не ірже весільний кінь,

    Обручка котиться в піски,
    Де кваплять паморозь на коси...
    Любовних віршів - цілі стоси,
    Та не збуваються казки...

    Все ж мрія ледве животіє -
    Думками дурень багатіє...

********************************

Сентябрь уже почти затих...
Тебе пишу (с какого дива?),
Что ночь бездумно породила
Как бы из раковин морских...

Я строю чистых слов леса,
Нежнейших, словно божья милость,
Чтобы тебе лишь пригодилось...
Вот чудеса так чудеса!

В  чём чудеса, их смысл? - Вопрос!
Тебе - игрою вечных истин?
И будь они хоть трижды  чИсты
И не важней,  чем в этом  спрос!

Сентябрь, огнём своим не тронь
Сердечных струн, души избыток,
Пьянящий не сули напиток...
Увы, не ржёт мой брачный конь,

Кольцо закатится в пески,
Где иней падает на косы...
И лишь стихов любовных - россыпь,
Но не сбываются мечты...

И всё ж мечта пока что тлеет -
"ДумкАми" дурень  богатеет...