Літо відлетіло у небесну синь,
Пісня журавлина вразить до глибин.
І кленове листя упаде до ніг,
Залишило літо подихом свій слід.
Так минають роки і спішать літа,
Діти вже дорослі в них своє життя.
Дощ іде хлюпоче, смуток наганя,
У душі скрекоче – Давно не твоя.
Не питай даремно про життя моє,
Не твоя я доля, щастя не твоє.
Розійшлись стежини, замело сліди,
Не з’єднати більше наші береги.
Літо відлетіло у небесну синь,
Пісня журавлина вразить до глибин.
В задумах полину в минулі літа,
Осінь зачарує, барви розсипа.
Лiто вiдлетiло
© Copyright: Татьяна Лемешко Безпалюк, 2019
Свидетельство о публикации №119091703306
Свидетельство о публикации №119091703306
Рецензии