Коцюбинський Михайло Михайлович

Народився видатний письменник і громадський діяч 17 вересня 1864 року у Вінниці в родині поліцейського чиновника.

"Я був улюблеником у сім"ї, особливо з матір"ю, од якої я дістав її психічну організацію, чутку і вражливу, ми були у великій приязні, і, власне,їй завдячую я нахил до всього гарного та любов і розуміння природи..."

Коцюбинські вважали, що їхній пращур утік з Криму до Запоріжжя; первісне його прізвіще було Кочубей. Мабуть завдяки цьому ми й читаємо чудові оповідання з життя кримських татар...А більш близькі предки Михайла були попами.

Найкращі твори Коцюбинського написані в 1900-1904 роках. Цей період називають золотою добою української літератури. Творили в той час Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник,Марко Черемшина, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич,Архип Тесленко та десятки інших. Дивовижне сузір"я, в яке Михайло Коцюбинський вписався органічно і неповторно.

Вчився Михайло в початковій школі в місті Барі, а в 1876 році вступив в духовну семінарію. Проте в результаті став атеїстом, та й здебільш самоосвічувався.

Вивчів окрім російської та української мови - французську,польську, болгарську, італійську.

В 1876 році вийшов акт про заборону української мови й культури. Малий Михайлик не міг того знати. Але ж на дев"ятому році у гарячці (запалення легенів) він раптом почав говорити українською мовою - і це в російськомовній сім"ї!
А в 10 років малий складав українські пісні в народному стилі.

Безповоротно направило майбутнього письменника на свідомий український шлях, коли він прочитав оповідання Марко Вовчка та "Кобзар" Шевченка.

Коцюбинському пощастило: майже все, що він писав, надруковане. Його творчість увійшла в золотий фонд української літератури. Та через надмірно часті видання свіжість сприйняття погіршувалась; ще й тому, що творчість письменника пристосовувалась до певних ідеологічних норм. Та й радянська школа схоластувала його кращі здобутки - пронизливу ліричність, сонячний імпрессіонізм, драматичні сюжети, захоплюючу фабулу.

"Все життя моє - в літературі". Коцюбинський був справжнім джентльменом: охайно вбраний, вишуканий, з матовим обличчям, задумливий. Вважав, що поєзія не може бути на смітнику, "а без неї життя - злочин".

В 1891 році Коцюбинський працює учителем в селі Лопатинці Ямпольського повіту на Поділлі, де черпає натхнення для своїх творів.

Взагалі його ім"я з"явилось в літературі, коли Михайлові сповнилось 26 років - віршики, дитячі оповідання. Але повість "На віру" (1892) помітив і схвалив Іван Франко.

З 1891 по 1897 рік Коцюбинський працює в Філоксерській комісії в Бесарабії та Криму. (Філоксера - шкідник винограду).

Саме в той час він вступає в таємне українське  "Братство тарасівців". Програма проголошувала: бути скрізь українцями, розмовляти тільки українською мовою, виховувати дітей в національному дусі.

Принципи тарасівців письменник чітко проголосив у казці "Хо": Будьмо передусім українцями - чи то в соїй хаті, чи в чужій, чи то в своєму краї, чи на чужині. Хай мова наша буде не мовою, якою звертаються лиш до челяді..."

Своїми вчителями Коцюбинський називав Золя,Стріндберга, Кнута Гамсуна та інших європейських корифеїв. Жодного російського письменника? Я вважаю, що то було невелике притворення; не можно було уникнути впливу Толстого, Чехова, Достоєвського та інших видатних творців.

А першим вчителем Коцюбинський вважає Нечуй-Левицького.

Ніхто ні до, ні після Коцюбинського так не сторював пластикою слова, неповторними фарбами образів картини житття, страждання, кохання. Незрівняний  творець утверджує сонячний імпрессіонізм (В путах шайтана).

"На камені","На острові" - це акварель, написана словами, природа, виражена через почуття небайдужої людини.  Повстає картина жива, насичена запахами, барвами, сонячна атмосфера -у читача виникає почуття присутності в вічній іпостасі краси.

Центральне місце серед творів займають знамениті "Тіні забутих предків". Письменник регулярно приєжджав до Криворівні в Карпатах, де зустрічався з Франком, Українкою, Стефаником, ретельно вивчав побут гуцулів. Там не тільки драматична історія кохання Івана та Марічки - там живуть і змагаються Любов і Смерть в поєднанні...Талановитий фільм Параджанова (з Іваном Миколайчуком у головній ролі) відродив інтерес читачів до творчості  незрівняного Михайла Коцюбинського.

Багато ще негараздів траплялося з письменником. У 1894 році на нього налетіти сани з дровами і побили йому ноги.  На деякий час віднялася права рука. Не згиналася права нога, докучали головні болі. Від тих хвороб письменник і згорів так швидко, проживши лишень сорок років.

Проживав Михайло деякий час в Італії, лікував хворе серце. Не дуже допомогло,- сердечні напади, астма, яка обернулася сухотами - і 25 квітня 1913 року його не стало.