Компартменти

Перші колготки вересня,
і треба себе клеїти,
наче зрадницьку стрілку в останній момент.
Не придбати себе нової, скільки не дбай про вроду.
Колготи вражені стрілою, як серце, рвуться.
Поріж на клаптики віршів.
Склади у пам’яті компартменти
Sweet Mnemosyne.


                ніхто не каже тобі кохана,
                коли блукаєш кімнатами,
                геометрично правильними…
                Галина Крук


Жінка тиняється кімнатами.
У голові до себе шепоче:
«Яка ж я слаба,
          яка ж я слабка
істота».
Вона відчуває загубленість.
У неї немає причин для розпачу окрім того, що
її покинув чоловік, діти виросли, краса на очах зникає, робота не надихає.
Усе на мус, усе на мус…
Заратустра помер у психіатричній лікарні,
а ти кажеш: «Суперлюдина».

Спіймай момент зневіри, маленька господине великої квартири.
Пригніченість ні чим не згірша за піднесеність.
Почуттів різнобарвне сяйво попереджує:
«Сьогодні помирати не варто».
Я розумію тих, хто обрав смерть у свою найвищу годину
слави? щастя?
Повертатись завжди так важко.

Так сідають на голку,

бідолашний чорний метелику.