глибоко... на укр. яз
заховані знаннЯ мої сакральні;
душа у вірі - в стані невагомості,
зникають дУмки суєтні, ментальні.
Коли ти наодинці сам із Господом,
освіта не така вже і важлива;
приходить мудрість із набутим досвідом
і в кожного - своЯ життєва "ксива".
Та в підсумку Бог є екзаменатором,
арбітром або Головним Суддею;
карає грішників пекельним тАртаром
і милує несучих в світ ідею
Любові і ДобрА непереможного,
(що притаманні тільки людям справжнім),
шо запроваджують до Царства Божого
і в серці залишаються назАвжди.
Будь сто разів професором освіченим,
оцінює Бог душу, не дипломи;
у цьому ж світі, вадами зневіченім,
нелЕгко їй спастися від саркоми,
яка вражає мозок метастазами,
розтлінням геть висушує до кІстки
і вірусами трУїть йго заразними,
не допускаючи Благої Звістки.
Дістати б всі знання з тайного сховища
й на віру скласти іспит на відмінно;
не піддаЮчись впливу середовища,
не випинатись, жити доброчинно.
09/09/19/
Свидетельство о публикации №119091502750