Розмова
Вдихнувши свіжості солоної у моря
І пробіжавши по яскравому піску
На камні мармура у тихого прибою,
Я пошепки поради попорошу.
Спитаю як жешь жити безтурботньо
Сприймая світ таким якій він є
Вже знаю, примхи долі не зворотні
Та й час вгадать майбутнє не дае.
Задам питання втоптаной стежинці,
Що стелиться звиваючись з під ніг,
Чи буде перегорнута сторінка?
Чи здатна я продовжити цей вік?
В повітря степового, що лунае,
На ціх просторах та й на широтАх,
Про саме потенмне я спитаю:
Про що мовчать хрести на куполах?
Вбіжавши легко по церковних сходах,
Вдохну свічок духмяний аромат,
Та у ікон, з їх мовчазної згоди
Спитаюся, про що вони мовчать?
Поговори зі мною! Я благаю!
Схилившись у разп'ятья шепочу,
Можливо зовсім я чогось не знаю
Про те що сказано, я скромно промовчу.
І раптом відповідь: "Немає темниці,
Світ радощі завжди відкрит для всіх
Прозорий, чистий як вода в криниці
Де е добробут та дитячий сміх
Дорога щастя - це завзяття та терпіння.
Цей "Хрест" важкий, але по силі нам,
Не покарання, не батьків провина,
Це гідний приклад твоїм донькам та синам.
Несучі "Хрест" свій будь уважна, обережна,
Іди не спішно, обирая шлях.
Зі мною поруч буде завжди небентежно,
Але ж не дай себе заплутать в мережах.
Крізь сито совісті простій свої бажання.
На все ти відповіді мати не спіши.
Та й не жалій свої гріхи та виправдання,
Що би створити "екологію душі".
Залиш слова "повинна", "обіцяла".
Без зайвого. Будь щира, без прикрас.
Візьми лише борги та обіцянки,
Що в змозі повернути за свій час.
І я дивуюсь простоті поради,
А також її мудрою красой!
Я щиро дякую за цінну нагороду!
За відповідь! Я знаю, Ти зі мной!
Свидетельство о публикации №119091403077