В сонячнім промені грає веселка
Ніжно торкається до лиця.
Я бачу очі , в них іскорки сонця
Усміх теплий образи зняв.
Не відвести погляду від світлості
Твого образу....
В світ твій лечу, - не відпусти...
І плечі твої обіймають руки - листи.
Ти пахнеш ароматом ночі,
Моїм коханням, - то все ти...
В зорях нам не летіти, та ти мені світи.
Ясно, довго , через всі завади і світи, -
Завжди....
Десь, між зірок, зоряний вовк, вовчим
Усміхом дивиться згори...
Він дає знак пізньої пори, -
Лапу на щастя повну діамантів...
Я тобі казку зоряну, а ти?
Ще трішки...терпи, - так тримати!
До ніг твоїх стелю свої світи крилаті....
Зоряний вовк
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119091307280
Свидетельство о публикации №119091307280
Рецензии