Як довго я чекала вiд тебе слово неня
Ночей не досипала, в турботах цілий день.
Ти донечка названа... матусею, Оленка,
Тобі я не співала в колисочці пісень.
Не знала, що ти в світі і гадки не гадала,
А доля в день осіній звела докупи нас.
В руках своїх худеньких ти сумочку держала,
Жіноча, не дитяча, чорненька без прикрас.
Струнка, немов тополька, із татком не знайома...
Сама і без матусі, спочила бо вона...
З-під лоба так дивилась, в очах журба і втома,
Вбраня таке благеньке, бліда немов стіна.
Від болю сердце зжалось, бо ти одна на світі.
Без мами, хоть і татко, допоки він чужий...
За тебе перед Богом довіку він в одвіті,
Взяли в свою родину, в родині ти новій.
Хоть звідні брат с сестрою - Василько і Оленка,
Він меньший, вона старша у злагоді живуть.
У школу разом ходять, розумні і гарненькі,
Матусю чуйну люблять і ненею зовуть.
Владимир Ольховой. 13 Сентября 2019.
Свидетельство о публикации №119091302351