Ранок у недiлю

Ранок у неділю.

Недільний ранок. Так, як у дитинстві, теплі промені залоскотали щоки.
Церковні дзвони кличуть всіх на зустріч з Богом справедливим.
Зозуля, дивна пташка, нараховує, комусь, щасливі безтурботні роки...
А я, серед пожовклої трави, отримав ордер на новісіньку квартиру.

У ній я гнитиму один, прогнавши у сирітсво дочку й сина.
Заплакану вдову залишу для проблем, що теплими сльозами не рішити...
Осколок міни - розтрощив життя, вказавши, що прийшла лиха година.
Матуся скаже: "Сину, безталанний, - тобі ще б жити й жити!"

Недільний ранок. Теплу' наперекір, - кістлява смерть мої морозить щоки.
Церковні дзвони проводжають душу на поклін до Бога.
Залишу все: всі мрії, радощі... Залишу сум та ро'ки...
У літо бабине веде, ногами уперед, героя, осені дорога.

Де йде війна - там не буває звичних вихідних.
Немає тижнів... - лиш пропащі,  навіжені роки.
В небесну нову сотню  набирають тисячами молодих,
Лиш Сонця промені, Вкраїною, шукають теплі щоки.


13 вересня 2019 р. Поет ХХ сторіччя. с. Торгановичі