Як погляну я на поле,
що жовтіє вдалигні,
ой ти доле, мояя доле
я з тобою, мов ві сні.
Там росте пшениця. жито,
там росте овес, ячмінь,
вони все літо колосяться
а в нас в селі немає змін.
Що було, того немає,
а гарніше не прийшло,
я ж бо серцем відчуваю,
як хочеться мені в село.
Воно завжди мене чекало,
як я колись, когось чекав,
лише воно тогло не знало,
що я на серці відчував.
То ж я і зараз відчуваю
як я люблю свій рідний край,
шкода, що багатьох немає
з тих, доброзичливих людей.
Укр. Як погляну я на поле
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119091008973
Свидетельство о публикации №119091008973
Рецензии