Чи нарікання? Та що ви, жодного.
Я просто сіла в чужий літак.
Ховають люди одне від одного
Думки і очі не просто так.
Окремі долі - окрема спадщина
Того, що мали чи мають ще.
У кожній шафі так захаращено,
У кожнім серці – свій власний щем.
Даремно стукати - недоторкана
Чужа домівка, душа чужа.
Сама собою в собі приборкана -
Я відступаю, бо є межа
Того, що можна, і край у крайнощів.
Та навіть слово лишає слід.
А силоміць - не буває радощів.
На гілці зламаній – гине плід.
Межа
© Copyright: Наталья Мироненко, 2019
Свидетельство о публикации №119091000337
Свидетельство о публикации №119091000337
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.