Сонце покотилось у поля...
По росі...Де віддавала м'ята
Свою душу... Бо як не кохати...
Не почуєш пісні солов'я...
Сонце заходило...межі снів...
Де могли дозволити, що хтіли...
Ось і передчасно посивіли...
Бо у серце не впустили спів...
І слова не вимовили ті...
Що потрібно перш за все сказати...
І якщо би не молилась мати...
То давно б мовчали в небутті...
Сонце покотилося... Агов!
Чом же не навчились віддавати?
Поспіхом вдихаєм душу м'яти...
Щоб у нас зажевріла любов...
Свидетельство о публикации №119090808515