Зазвичай дивились не туди...
Не вдавались в забутті до суті...
І були байдужістю прикуті...
Ланцюгом залізним до біди...
Не завжди жили своїм життям...
Осипались передвчасно квіти...
Безпорадно галасливі діти...
Обминали зміст і каяття...
І сприймали гострії кути,
Як прокляту неминучість долі...
А тому не вчилися любові...
Ланцюгом прикуті до біди...
Свидетельство о публикации №119090808512