Дзвiнок в домофонi
В домофоні заспівав дзвіночок,
Чую милий голосочок -
Люба внученька Машуня
Народилася віднині.
Й прямо зразу до обіду
Заявилася до діда.
То на вечір друзі, гості,
Поздоровлення та тости.
А дідусь уже старенький,
Завжди любий і рідненький,
Власні ноги не несуть,
Тож сама до нього в путь.
Чай попили, торт поїли,
Ніжно, гарно говорили:
Як Машуню дід ростив,
На руках її носив
І у місті, і на дачі
Як пір’їночку неначе.
В школу проводжав, до ВУЗу,
З бабулею шукав друзів.
І дитятко любе, миле
Їм любов’ю заплатило,
За бабусею сумує,
Діда бавить та частує.
Дід Машуні вірші пише,
В книгах, Інтернеті завше.
У книжках своїх онуці
Присвятив цілі сторінки.
В рядочках кожного вірша
Живе, дзвенить його душа,
Поспілкуватись забажаєш -
Листки тихенько погортаєш,
Ось так до віку ми укупі
Ніким й ніколи не забуті!
8.09. 2019 р., Київ
Свидетельство о публикации №119090807166