розмите небо на землі,
бліде, знекровлене,
і наче вийшли з берегів його
немилі спогади,
годИш мені своїми плАчами,
жалями/стогнеш знов,
та сильно бАйдуже,
не трІпа серце,
долі привиди такі спокійні,
сплять уже,
напнуті болі на паркан
безпрограшно,
зсихаються,
поволі тягнеться рядок
із слів,
як з серця вірш
промовлений,
минає ніч,
що у коханні пройдена,
почнеться ранок,
бо затих в повітрі щемом
вітер змін,
ти чуєш!?,
в двері стукає мої,
не квап його,
нехай змужніє,
силами наповниться,
здоросліша.
------
всміхаюсь я
-----
усе подолано
-----
любові крапельки нові
в душі поблискують,
неначе граються —
ховаються/виглядують —
це так цілуються)
08.42-09.16
07.09.2019
крапельки новi
© Copyright: Гелена Смилянская, 2019
Свидетельство о публикации №119090702474
Свидетельство о публикации №119090702474
Рецензии